У новому навчальному році педагогічний колектив школи розпочав роботу над новим проектом "Формування духовності та духовної культури особистості в умовах креативної освіти". Згідно з темою проекту було заплановано проведення педради з теми "Діяльність педагогічного колективу щодо формування духовної культури учнів на основі національних традицій українського народу". 

      З доповіддю виступила педагог-організатор нашої школи Галайда Любов Іванівна.

      В умовах розбудови України як суверенної держави перед школою стоїть складне та відповідальне завдання - виховати високоморальне, національно-свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів прогресивних національних традицій. Найбільша відповідальність у цьому належить моральному вихованню. Воно покликано виховувати у молодої людини високі моральні ідеали, моральну культуру, відчуття прекрасного і огидного.

     Зважаючи на сучасне молоде покоління, зокрема школярів, об'єктивну необхідність підвищення кінцевих якісних показників духовної культури в національній школі, ми дійшли думки, що саме формування духовної культури учнів засобами народних традицій повинно стати нашим головним інструментом при досягненні мети. З глибокої давнини люди шукають відповідь на питання, що таке життя на Землі, що є цінністю в цьому світі. Допомогти знайти відповідь на ці питання покликана шкільна освіта, яка є кроком до формування культури людини. Шкільна освіта допомагає учням пізнати, зрозуміти закономірності цього світу, відчути сенс життя як найвищої цінності.

       Людина гуманна, інтелектуально розвинена, яка має філософські основи життєвої позиції, духовно і фізично здорова, творча, з широким світоглядом – це головна мета виховання, основи якого закладаються в школі. Гуманізація дитиною накопичених знань про себе, природу, про життя – ось шляхи сучасного пізнання світу. Як написано в Біблії: «Коли мудрість увійде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй, тоді розсудливість буде оберігати тебе, розум буде охороняти тебе, щоб врятувати від шляху злого…» Все це і є життєві цінності: знання, мудрість, здоров’я, світ душі, - які допоможуть врятувати себе і своє життя від «шляху злого».

        Система принципів і методів морального виховання, що склалася нині, переборюючи однобічний характер попередніх систем, продовжує вдосконалюватися з урахуванням новітніх наукових і практичних досягнень у даній галузі. В цій системі перш за все треба виокремити принцип цілеспрямованості морального виховання, який відображає необхідність визначення мети виховного впливу. Як певний процес моральне виховання включає в себе передусім повідомлення виховуваним певної інформації про належну поведінку. Отже, однією з цілей виховного впливу є формування етичних знань (принципів, норм, традицій людського співжиття). Очевидно, що метою такого впливу є й вироблення у виховуваних певних емоційних станів (почуття любові до Батьківщини, почуття жалю, совісті та відповідальності, обов'язку). Єдність знань і переживань — головна умова формування будь-якої моральної якості особистості. Далі необхідно виокремити принцип поєднання високих вимог з повагою до особистості виховуваного. Даний принцип «спрацьовує» лише за умови, що виховуваний приймає моральні вимоги як цінності свого «мікрокосму». Принцип втілив у собі велику ідею Д. Локка про моральне виховання як про взаємодію між вихователем і вихованцем.

       Духовна культура особистості – багатогранне і разом з тим внутрішньо єдине, органічне ціле.

       Духовна культура – система духовних знань і відносин, інтересів і потреб, морального досвіду і безпосередньої поведінки.

        Мораль (від лат. mores - звичай) – це форма суспільної свідомості, що являє собою сукупність вимог, принципів, норм і правил, котрі регулюють поведінку людину у всіх сферах її життя.

     Моральність – характеристика особливого виду практичної діяльності людей, що мотивується моральними ідеалами, переконаннями, нормами та принципами.

       Традиція (від лат. tradition - передача) – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління.

      Звичай – загальноприйнятий порядок, правило, яке здавна існує у громадському житті, побуті народу, суспільної групи, колективу.

       Звичаї функціонують у всіх сферах діяльності, оскільки вони мають стереотипні відносини і детальне регулювання. Ідейним змістом звичаїв виступає правило поведінки - детальний припис вчинку у конкретній ситуації. У традиції ідейним змістом завжди виступає норма чи принцип поведінки у суспільному або особистому житті. Таким чином, морально-виховні функції, традиції здійснюються у взаємозв'язку із звичаями і тільки на їх основі. У моральному вихованні учнів надзвичайно важливе значення мають і народні свята як норми культурних традицій. Свято є джерелом буття людини, важливим його компонентом. Цей феномен культури покликаний організовувати вільний від роботи час. Загальновідомо, що традиція є фундаментом національного надбання, ось чому народна педагогіка застерігає тих, хто неуважно ставиться до народної спадщини, оскільки знищення традицій веде до морального, духовного занепаду. Діяльність учнів, пов'язана із засвоєнням національних традицій, широка і різноманітна. Найкращим засобом керування цими вчинками в дусі вимог національної школи, яка спирається на народні звичаї, традиції, обряди, є виховання моральних якостей учнів, спонукання їх до регулювання своєї поведінки. Отже, традиції і звичаї є найголовнішими засадами життя української нації. І тому є важливим засобом формування моральної культури.