У культовому обряді наших предків важливе місце посідав Місяць. На честь народження Молодика у щедрий вечір «водять козу». Це народне драматизовано дійство у давнину виконувалося жерцями-волхвами, які водили священну тварину, що символізувала зодіакальне божество ─ прадавній тотем народу. Коза уособлювала молодий місяць (рогатий молодик ─ коза рогата). Під час дійства коза має «померти», але з цим скоро відбувається її «оживлення», що символізує народження нового місяця, початок нового року. 

            14 січня — день святого Василя. Отож Маланка не сама ходить, її Василько (перевдягнена в хлопця дівчина) водить. Маланка й Василько ходять зі щедрувальниками. Хлопця–Маланку вдягають у жіночий традиційний одяг (корсетка, спідниця, фартух), тільки сорочка мусить бути чоловіча. Голову прикрашають вінком або хусткою. На Василькові — козацьке вбрання: жупан, пояс, козацька шапка. В руках у Маланки — мітла або великий віник. Коли зачинають співати «Маланки», «дівчина» нишпорить по хаті, намагаючись поперекидати те, що лежить не в порядку, вимахує мітлою і «лякає» дітей. 

            Таким чином, за традиціями наших пращурів, вихованці театрального гуртка "Прем'єра" відтворили головні образи святкового дійства. Маланкою був Барабаш Віталій, Василем - Бинкіна Олександра, Козою - Решетило Данило, дід - Карнаух Дар'я, баба - Кавчак Валентина, кіт - Прус Аліна, циганка - Макаренко Валентина, щедрувальники - Бицький Богдан, Кацило Микола, Козіна Світлана, Данчук Діана та лікар, керівник гуртка, Ніконенко Юлія Володимирівна.